***
Над радостью, сияющим простором,
Встают миры пред изумлённым взором:
Где небеса намного голубей,
И где простор сиреневых полей,
Покровы царственнее тех, что восхищают
Росистым жемчугом на зелени ветвей.
На тех полях звенят, не умолкая,
Ручьи под россыпью цветов, что всех белей.
В зелёных пустошах, чудесных птиц порханье,
И с высоты звучит напевный хор
Симфоний благодатное звучанье,
И реки звёзд ведут свой разговор.
Покой богов неведомой страны,
Величье их основ и дивных знаний…
Но что возьмешь оттуда – горсть воспоминаний,
Мгновений тех , что Милостью даны.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Красивое стихотворение! Благословений! Комментарий автора: Твои стихи,Марина, всё лучше и лучше... Мне приятно это наблюдать...
алла
2007-02-09 22:09:28
Очень-очень все чудесно,особенно сереневые поля.Хочу туда,даже если это обернется только воспоминанием.Хорошие воспоминания когда-то нам пригодятся.Так как же туда попасть? Комментарий автора: Это всё у Вас внутри...
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
